П. С. (Не жаль на злого, коло його...) - Тарас Шевченко

Сатиричний адресат вірша П. С — Петро Скоропадський, «потомок гетьмана дурного» І.Скоропадського. В його особі поет викрив фальшиве народолюбство і псевдопатріотизм українських поміщиків-лібералів 40-х pp. Шевченко вперше створив індивідуалізований образ псевдопатріота-поміщика, списаний фактично з натури. Сатиричний герой вірша — водночас характеристика реальної особи і глибоке соціальне узагальнення типу «доброго» українського поміщика-ліберала, який прикриває своє класове обличчя кріпосника «малоросійським патріотизмом» й удаваним народолюбством («У свиті ходить меж панами, // І п’є горілку з мужиками, // І вольнодумствує в шинку»). Поета обурювало, що Скоропадський користувався незаслуженою репутацією народолюбця і патріота, що «зовуть світилом // Кривого п’яного Петра». У вірші викрито соціально-побутову поведінку кріпосника-«вільнодумця».