Приязнь - Леся Українка

Приязнь : оповідання з життя волинського Полісся, написане у 1905 році.

Повість "Приязнь" за своїми жанрово-змістовними ознаками можна назвати "повістю виховання". Це твір про шляхи, методи й наслідки виховання двох подруг-ровесниць - селянської дівчини Дарки й панночки Юзі - дочки поміщиків. Ані класова, ані національна приналежність (Дарка - українка-поліщучка, Юзя - полька) не заважають спочатку дружбі двох дівчаток. Проте їхні характери і навіть долі формуються умовами й традиціями двох контрасних сімей - "мужицької" і панської. Життєві лінії селянської й поміщицької дитини, пролягаючи через майже той самий простір, перехрещуються, ідуть паралельно, сходяться й розходяться, утворюючи два сюжетних розгалуження в композиції твору. Маючи те саме сюжетно-пейзажне тло, вони, одначе, "обростають корою" неоднакового побуту. Поміщицький побут не має ніякого локального колориту - це польсько-шляхетський спосіб життя. Натомість хата й родина Дарчина, спосіб мислення й вислову цієї сім’ї глибоко вкорінені у Волинське Полісся.