Леонід Мосендз - Осіння ніч - Леонід Мосендз

Осіння ніч… Коротка, як і влітку…
– Ніщо не вдієш, дівчино, прощай!
– Я буду ждать. Повернешся ти швидко?
– Я буду вірною!.. Не забувай!..

Був ясний ранок. Злотом старовинним
Прозорився напроти сходу ліс.
Усе здавалось довіку незмінним,
Як ти сама в спижевій рямці кіс…

Та я через далеке і прадавнє
Минув межу твоїх здогадних меж!
Чи ж ще ти Пенельопо – Ярославно,
Снуєш безплідність килимних мереж?