Аудіокниги українською мовою слухати онлайн безкоштовно

У творі автор розповідає про материнську любов простої селянки. Проводила Марія Стоян на війну свого сина Василя. Аж ось лютою зимою завітали до її оселі поранені радянські льотчики, і Марія протягом двох тижнів ховала їх, добре знаючи про всю...

Олександр Довженко — класик української літератури та видатний кінорежисер світового масштабу. Центральне місце в творчості митця завжди було віддане Україні та її людям,їм він присвячує своє натхнення і любов....

Я додому пишу нечасто, хоч забралась в таку далечінь. Заважає мені то щастя, то розваги, то просто лінь. Мамо моя, не сумуй... Щиру правду тобі скажу - до неправди душа не лежить: я ніколи в житті не тужу, бо не маю від чого тужить. Мамо моя,...

Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. — Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти, — Куди ви, бабусю? — онуки...

"Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами" - лірична сповідь однієї з найкращих українських письменниць....

По сей день Посейдон посідає свій трон. У правиці тримає тризуба. В голубій одіссеї реліктових крон причаїлась і зваба, і згуба. За кущами заліг як не Фавн, то Амур. А мужчини високі і мужні. І виходить із піни антична ґламур, виливаючи море із...

Ось на тому й ущухла злива, Розійшлися з під’їзду всі. Ти брела по струмках, щаслива В загадковій своїй красі. Били блискавки ще тривогу, Розтинаючи небосхил, – І веселка тобі під ноги Опустилась, чудна, без сил. Довго вітер уперто віяв, Але чомусь...

«Харитя» — невелике оповідання Михайла Коцюбинського про добру дівчинку, яка допомагала хворій матері по дому. Оповідання написане Михайлом Коцюбинським, коли він працював домашнім вчителем у селі Лопатинці. Письменник із любов'ю змалював портрет...

Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло...

Одчиняйте двері — Наречена йде! Одчиняйте двері — Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть… Одчинились двері — Горобина ніч! Одчинились двері — Всі шляхи в крові! Незриданними сльозами Тьмами Дощ…...

“Безталанна» Івана Карпенко-Карого - то своєрідний екстракт, витримка мелодраматичної та психологічної історії, тісно переплетеної з посткріпосницьким буттям тогочасної України. Тут селянський індивідуалізм, реалістичність складних людських...

Книга «Виховання шахами або Чого мене навчили діти» — це зібраний докупи досвід молодого вчителя шахів, який шукав собі підробітку, а знайшов справу життя. В легкій художній формі автор показує: виховує усе, усі та завжди. Шахи — лише один з...

Створивши першу соціальну повість в українській літературі, Марко Вовчок зуміла показати таку гостру соціальну суперечність в кріпацькому селі напередодні ліквідації кріпацтва. Тут свавілля панів та нещасна доля селян-кріпосників, тут протест проти...

Емма Андієвська є автором двадцяти дев'яти поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев'яти тисяч картин...

Наснився мені чудернацький базар: під небом у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні були царівен не гірш, а другі – як бідні Міньйони. Хту купляв собі Долю за гріш. А хто – і за мільони. Дехто щастям своїм...

«Без хліба» — оповідання Бориса Грінченка 1884 року. У творі зображується соціальна несправедливість та бідність українських селян....

Остап Вишня у своїх «Письменниках» створив такий характерний для нього світ сатиричної різноманітності, де поряд з гумористичною світлою ідеєю постає гнітючий революційно-пролетарський радянський дух. Тут про прозаїків та поетів, про символістів та...

Ніч... а човен — як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) ...Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи... І внизу, і вгорі глибини... О, який же прекрасний ти, Світе єдиний!...

Давно, іще в шістсот якомусь році, ну, цебто більш як три віки тому, коли носили шпаги ще при боці і розважали стратами юрму, коли відьом палили при народі, коли наук не знали ще ладом, — кажу, давно, кажу, у Вишгороді підсудна Анна стала пред...

В цьому році зима не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала... Що ж робити? — Бідувала в старій із торішніх зів'ялих трав. Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем, несла...