Матріархат - Литвиненко Валентин Гаврилович

Матріархат[1]

Кожного літа я з сім’єю буваю в Будинку творчості і відпочинку в Седневі. Кожного разу в тій самій кімнаті.

Часто, сидячи під дверима, спостерігаємо ми життя горобців, які гніздяться над ганком під дахом. Вся картина їхнього життя перед очима.

Ви, мабуть, самі не раз бачили, які величні і пишні стають горобці, коли хизуються один перед одним, показуючи самочці, хто з них кращий. Чесно кажучи, коли б горобець не був такий маленький, він би міг позмагатися навіть з тетуруком під час токування.

Галас, скандал, один перед одним випинаються, б’ються… Але ніколи я не бачив, щоб горобець бив самочку. Швидше навпаки. Горобчиха часто скубе кавалерів. Очевидно, щоб підбадьорити.

От, нарешті, церемоніал закінчено. Попарувались. Починають будувати гніздо. Тут роль головного архітектора належить самочці. Приглядаючись до життя нашої пари, я дійшов висновку, що в горобців матріархат.

Іде будівництво гнізда. Горобець вирішив проявити ініціативу. Притяг здоровенну кострубату бадилину, ледве втяг її в закапелок, де вже працювала горобчиха. За одну мить бадилина вилетіла, а за нею горобець. Він якийсь час крутився. Потім пурхнув на землю, взяв забраковану бадилину і знову потяг у дірку. Виникла сварка. Було чути, як горобчиха лає його на всі заставки. Знову бадилина вилетіла, а за нею горобець.

Горобець, видно, попався з залізним характером. Він посидів на дереві і знову-таки злетів на землю і потяг бадилину в дірку.

Тут уже почався справжній сімейний скандал. Гвалт стояв такий, наче не два горобці, а ціла зграя виясняють відносини. Знову з дірки випала бадилина, за нею горобець, на ньому горобчиха, все це клубком падало додолу. Била йона його ще й на землі. Аж я не витримав − кинувся на допомогу.

За горобцем ми ще деякий час стежили. Він сидів на гілочці, витрушував вирване пір’я, і видно було, що його волю зламано.

Після цього сімейне життя над ганком набуло гармонії. Сім’я як сім’я.

Джерело: Литвиненко Валентин Гаврилович. Матріархат / В. Г. Литвиненко // Повітряна тривога : оповідання. – Київ, 1977. – С. 23-25.