Бійтеся червоних надувних куль - П’єр Вері

Природа служить Бертільйонові! - зауважив адвокат-детектив Проспер Лепік, показуючи своєму гостинному господареві на покриті снігом пустища.

То був початок січня. Вогонь, у якому палахкотіли яскравим полум'ям грубі поліняки, створював відчуття затишку і безпеки. Накочувалася друга хвиля міграції бекасів, і Лепік приїхав на кілька днів до свого друга пана Кусті, що був мером крихітного села, яке загубилося на далеких околицях військового табору, розташованого в Браконському лісі. Село називалося Мен-дез-Амур, але йому більше пасувала б назва Край-Світу.

Двоє чоловіків, одягнені в мисливські костюми, вирішили добре перекусити, перш ніж податися в розвідку на поля своїх майбутніх подвигів.
- Немає ліпшого фотографа, аніж сніг,— казав Лепік,— він занотовує все: чи були ви сам .....