Як я був агентом ЦРУ - Сергій Дзюба

Двірничка покохала волоцюжку. На лавці, обійнявши свій протез, скрутившись у якусь фігурну дужку, він міцно спав. Нещасний, певно, мерз. Як вечір запалив небесні бані, й зірки на срібні шворки нанизав, вона йому зізналася в коханні, і він тоді, відхаркавшись, сказав: – Хоч твої очі – дві блакитні спеки, ти все життя воюєш зі сміттям, а я – майор зі служби нацбезпеки і мушу працювать під прикриттям... Двірничка опустила довгі вії: – Нехай тебе це, милий, не довбе! Я теж майор, щоправда із Росії. Працюю за завданням ФСБ! Зійшлися дві спецслужби без претензій. До ранку німували ув імлі. Передавач, захований в протезі, й антена, замаскована в мітлі...

Пригодницька історія українського письменника з Чернігова Сергія Дзюби