По-свій! - Володимир Винниченко

Винниченків роман «По-свій» (1912), герой якого, поет Вадим Стельмашенко, після восьмирічної перерви приїздить до міста свого дитинства і юності. Він щойно повернувся із заслання, із сибірської глушини, де в нього був роман, який закінчився смертю закоханої в нього Наташі та їхньої дитини (перипетії цієї трагічної історії змушують згадати про «роман» самого Винниченка й Люсі Гольдмерштейн, кульмінацією якого стала смерть їхнього сина наприкінці 1908 р. у Женеві). Соціаліст і ніцшеанець, експериментатор, заклопотаний самоствердженням своєї безмежної свободи й волі, Вадим Стельмашенко після повернення додому переживає тяжке звільнення від власного «ніцшеанства». Лід в його очах потрохи розтає, в душі оживають нормальні синівські почуття. Що менше у Вадима залишається бажання бути гордим самітником Заратустрою, то більш привабливим стає цей Винниченків герой…

У романі «По-свій» чимало єлисаветградських прикмет. Особливо характерні в цьому сенсі четверта й п’ята глави роману: Стельмашенко ходить вулицями міста, впізнаючи/не впізнаючи його будинки. Дім Рибацьких, де колись був трактир, а тепер — аптека… Вулиця Преображенська, «повна гомону й світла», а також гуркоту трамваїв, биндюгів та автомобілів… Старий жовтий будинок, «в якому щороку вішається по студенту»… Ось він зустрічається з рідними, з першим своїм коханням… Роман недарма називається «По-свій»: йдеться в ньому про «повернення блудного сина» по свій бік, додому, до батька-матері, зрештою — до себе самого…