Острів у вічності - Володимир Дрозд

Філософсько-релігійна інтерпретація життя людини, її душі домінантна в романі В.Дрозда “Острів у Вічності”, де земне життя означене як “одна із сходинок душі на духовні вершини”; “прелюдія справжнього життя душі”; душа – гість у тілі, яке необхідне лише для її визрівання й удосконалення – “як дозріває зерня у плодові”. “Тільки душа може підняти людину до Бога”; удосконалення людської душі можливе лише через страждання; “лише жива душа здатна рости”. Ці й подібні висловлювання репрезентують ідею розвитку особистості і Всесвіту взагалі. Для людини розвиток – це шлях самовдосконалення, для Всесвіту – шлях еволюції; вони перебувають у постійній взаємодії, бо сам Всесвіт визначається письменником як Всесвітня Душа, яка складається з окремих душ.