Вогник далеко в степу - Григір Тютюнник

«Вогник далеко в степу» (1979) - відома повість українського письменника Григора Тютюнника, за яку його, разом із повістю «Климко» відзначено премією імені Лесі Українки.

Це остання повість, у якій автор показав післявоєнне життя підлітків, які змушені були рано йти вчитися, щоб допомагати вижити своїм родинам. Їхні образи близькі автору, оскільки твір автобіографічний. Ще дитиною Григір Тютюнник теж був змушений іти навчатися у професійне училище, щоб здобути професію і мати змогу заробляти на власний кусень хліба.

«Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших її проявах», - писав Григір Тютюнник. Письменнику вдалося майстерно і ненав'язливо показати їх у своєму творі.