Людинець - Василь Кожелянко

Сатирично-гротескова версія подій 1991 року, коли виповняється 50 років української самостійности, тематично нагадує попередні та наступні книги буковинського прозаїка. Після Другої світової війни Україна стає незалежною, але минає півстоліття, а радости нема: впали ціни на цукор і впав курс української валюти гривні, за тим поповзли догори ціни на харчі й інші, вкрай необхідні рядовому громадянину речі.

Дія роману розгортається паралельно в середовищі правлячого режиму, де готується урядовий переворот зі сміливим убивством вождя могутньої сусідньої держави Гробачова, мляво замаскованим під трагічний випадок, та в середовищі чернівецької богеми, опозиційної до правлячого режиму та зайнятої переважно пиятикою. Любовна історія головного героя роману талановитого чернівецького журналіста Автовізія Самійленка перетворюється на драматичний любовний трикутник, у якому всі залишаються нещасливими (тож шанувальникам хепі-ендів книгу краще не читати), а сам Автовізій стає автором кількох альтернативних візій української історії, які творить за мотивами власних автентичних спостережень під час подорожей у минуле, проте коригує відповідно до історичної міфології країни-замовника.

Пригодам Автовізія не видко й кінця. І в наші часи(як тонко підмічено в заголовку одного з розділів роману - "на зламі епох") доста сюжетів, на яких можуть виховуватися прийдешні покоління. Гумор автора стає все чорнішим, хоча колоритних деталей у новій його книжці аж ніяк не бракує. На фоні подій, що стрімко розгортаються у суспільному житті, знаходиться місцинка й особистим колізіям. Автор провадить "гайдамаку пера" Автовізія просто через пекельні муки тілесного прощання з Зінькою Мармулядою. А для симетрії - вводить у гріх і друзяку, маляра-нонконформіста Теофіла Левицького, котрий мусить виявити неабияку мужність, щоб спочатку мати стосунки із загадковою зелено-чорною Софією, а потім - перервати їх напередодні святкування 2000 року.