Вірші - Василь Стус

Вірші Василя Стуса:
Як добре те, що смерті не боюсь я...
За літописом самовидця
Наснилося, з розлуки наверзлося...
У порожній кімнаті біла, немов стіна...
На колимськім морозі калина...
У цьому полі, синьому, як льон...
Трени М.Г.Чернишевського
Сто років як сконала Січ...
Останній лист Довженка
Ярій, душе. Ярій, а не ридай...
Не можу я без посмішки Івана...
Верни до мене, пам'яте моя...
Господи, гніву пречистого...
Церква святої Ірини...
Верстаю шлях - по вимерзлій пустелі...
Сховатися од долі - не судилось...
Не одлюби свою тривогу ранню...
На Колимі запахло чебрецем...
Невже ти народився, чоловіче...
О земле втрачена, явися...
Присмеркові сутінки опали...
Терпи, терпи - терпець тебе шліфує...
Уже Софія відструменіла...
Весь обшир мій - чотири на чотири...
Як тихо на землі! Як тихо...
Тільки тобою білий святиться світ...
Мені зоря сіяла нині вранці...
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...
Весняний вечір. Молоді тумани...
Сто плах перейди, серцеокий...
За мною Київ тягнеться у снах...
Твоє життя минуло й знебуло...
Запахло сонцем, воском і зелом...