Пророк - Тарас Шевченко

У вірші Шевченко, використовуючи біблійну символіку, розробляє одну з провідних тем своєї поезії — тему осудження рабської покори народних мас. Тут цю тему втілено в конфлікті між пророком «святої правди» і байдужим суспільством («замерзлі душі»). В кінцевих рядках вірша поет висловив думку про відповідальність народу за власну долю (мотив «царя» як кари суспільству за його байдужість і зраду правди). У вірші поєднується кілька мотивів, які мають своїм першоджерелом Біблію: мотив побиття камінням пророка, мотив «кроткого» пророка любові і правди, мотив кари за переслідування пророків. Проте, переосмислюючи різні літературні джерела, Шевченко дав цьому образові нове літературне й суспільне тлумачення в дусі ідей революційної демократії. Його пророк — символ носія передових суспільних ідеалів, що стає жертвою несвідомості народу, заради якого гине.