Миротворець - Любко Дереш

Це збірка з двох повістей та оповідання. «Мені часом здається, що література існує для того, аби приносити утихомирення − поміж людей, всередину серця, крізь пожежу почуттів. — говорить Любко Дереш. — Це книга для тих, хто сидить у вогні. Для тих, хто не спить уночі й засинає, коли всі інші прокидаються. Для тих, хто чекає на світанок душі й прохолоду умиротворення».

Перед нами постає зовсім несподіваний і трохи загадковий Любко Дереш… Так, це дуже дивна історія, сумна та загадкова… Вона не має ані свідків, ані спостерігачів, але ж звідкись ми її знаємо. Що насправді спричинило дивовижне перетворення молодого аспіранта Віденського університету, лінгвіста, безтурботного молодика Стефана Лянґе, що занурило його у чужу долю, піднесло аж до самого Бога, а відтоді призвело до його кінця чи-то початку?

«…Сім, шість, п’ять…» – зворотний відлік. За якусь мить світ розколеться на до й після. І тієї ж самої миті, після грандіозного спалаху, на який так довго чекала купка науковців і військових, розколеться навпіл світогляд Роберта Оппенгеймера – творця та руйнівника. Хто він – містер Оппенгеймер? Геніальний науковець? Філософ-спостерігач? Миротворець чи той, що несе смерть?

Що в нього було? Та все, що потрібно віндсерферові, – вітер, ідеальні хвилі на Акабській затоці, невблаганне єгипетське сонце та черговий косяк, що забезпечить неперевершений кайф, ну й, звісна річ, дошка й вітрила. Тож що трапилося, друже, звідки з’явився той внутрішній голос із його прямими запитаннями, що, здається, йде з самого серця? І ось тут з’являється страх, а з ним боягузливе бажання втекти. Тримайся, герою, якщо ти дійсно герой… Може, саме час зустрітись із собою, справжнім собою у власному серці.
Генії та герої завжди самотні…