Книги автора - Ліна Костенко

Вибрані поезії відомої української поетеси. Зміст:00:00 - «Пробачте, осінь, я вас не впущу» 00:22 - «Ставить осінь на землю свою золоту жирандоль» 00:59 - «Осінній день, осінній день, осінній!» 01:41 - «Ті журавлі, і їх прощальні сурми...» 02:25 -...

Вибрані поезії відомої української письменниці. Зміст:00:00:00 - Страшний калейдоскоп 00:01:06 - Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага 00:02:16 - Коректна ода ворогам 00:03:37 - Причмелені гномики 00:04:17 - Футбол в тумані, де гравець,...

Ліна Василівна Костенко - українська письменниця, поетеса-шістдесятниця. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989). У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного...

Голос поета - це завжди унікальна форма присутності Автора. Ліна Костенко читає свої твори з поетичної книжки "Річка Геракліта". Зміст: 1. З циклу "Осінні карнавали" 2. З циклу "Сліпучий магній снігових пустель" 3. З циклу "Весна підніме келихи...

Вірші: Невидимі причали І засміялась провесінь: — Пора! Затінок, сутінок, день золотий... Ой ні, ще рано думати про все... Гроза проходила десь поруч... Очима ти сказав мені: люблю... Старий годинникар Виходжу в сад, він чорний і худий... Двори...

Драматична поема (1985 рік). Дія відбувається в монастирі старовинного французького містечка Тур. XVI століття. Головна проблема поеми, що є наскрізною у всій творчості Ліни Костенко, - про вічне й тлінне. І тому твір насичений протиставленнями,...

Вірші Ліни Костенко: Мій перший вірш написаний в окопі... Пастораль ХХ сторіччя... Тут обелісків ціла рота... Життя іде і все без коректур... Чекаю дня, коли собі скажу... Вмирають майстри залишаючи спогад... Світлий сонет Моя Любове! Я перед...

Перу Ліни Костенко належить ряд прекрасних творів про одне з найнеповторніших людських почуттів. Любовна лірика поетеси вражає чистотою і ніжністю, якоюсь особливою цнотливістю почуттів. Зачаровують її вірші про кохання зі збірки "Неповторність". У...

У поемі зображена довга дорога, та троє козаків, яких везуть на страту. Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстрових козаків, що став в...

Роман написано від імені 35-річного комп'ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник...

Це книга про одну з найбільших трагедій української історії — битву під Берестечком. Написана ще в 1966 — 67 роках, вона згодом не раз дописувалась на всіх етапах наступних українських трагедій — і після поразки 60-х років, і в безвиході 70-х, і в...

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони,...

Так мовчиш, що заслухатись можна, потонути в м’якій тишині. І якби не було тривожно, то чудесно було б мені. Я не знаю, чи ти вродливий і чи ти на світі один. Ти для мене - як справжнє диво, котре виникло без причин. Але в серці - пересторога, і...

Вірш Ліни Костенко «Хай буде легко...» — філософський етюд про пам'ять, про почуття, про відчуття життя, в якому перемішалися чорне й біле, добро й зло. Людині потрібне інколи не лише солодке, а й гірке, не лише світле, а й темне, щоб більше...

У вірші Ліна Костенко зображує любов до природи у її найрізноманітніших проявах. Авторка оспівує красу природи, яка так сильно відрізняється від перед шумного міста....

І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, зробити для вселюдського прогресу? — Я можу тільки кинути життя історії кривавій під...

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш...

Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А робота не жде. Її треба робить. І приходять якісь безпардонні пронози. Потираючи руки, беруться за все. Поки геній...

Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком: – Ти пісня моя лебедина, останнє моє кохання… В...

Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, — на сьогодні, на завтра, назавжди! — ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна...