Книги автора - Бахута Анатолій Павлович

* * * Рабів ніде людьми не звали. В усіх краях, в усі літа Рабів за безцінь купували Та й продавали за п’ятак. Не згодні з долею своєю, Розумні й дужі, як боги, - Раби від злості – гризли землю, А треба б гризти ланцюги… Джерело: Бахута Анатолій...

* * * Сміялись: "Хі! Такому брату не крапля – море не страшне!" А слон ковтнув – і, наче з кручі, упав, і встати вже не зміг. І не тому, що яд був злючим, А лиш тому, що від своїх. Джерело: Бахута А. П. Слону дали краплину яду / А. П. Бахута //...

Дещо про смаки Осли поцупили планету. Ах, як раділи, боже мій: "Ми зайве знищимо дощенту! кругом насієм тільки мрій!" Осли були не задаваки. Не стрівши опору ніде, Вони планету всю до цятки Переорали в той же день. Орали дружно і з любов'ю. Зробили...

До Славутича Дніпро! Земний потік небес! Блакитні очі України. Недаром славлено тебе Незлими предками моїми. І лицарі, і сівачі Твоєю синьою водою Хрестили душі і мечі І окропляли вільну волю. О стрічко слави голуба! За древні і сучасні битви,...

* * * Здавався світ мені маленькім, Здавався світ мені простим. Здавався світ мені слабеньким І протилежно не таким. Але це все було недовго. Тепер збиваюсь я із ніг, Щоб те, подумане про нього, Про мене він сказать не зміг. Джерело: Бахута Анатолій...

* * * Не тільки гордо, а й охоче Багато хто із нас носив Червоні губи й сині очі – Стандарти юної краси. Та мало хто собою був би, Якби не ніс, як із печей, Червоні очі й сині губи – Тягар змістовності ночей. Джерело: Бахута Анатолій Павлович. Не...

Патріотична сповідь Я народився з іменем твоїм. Люблю твої віки і дні, і ночі. Ні перед ким цього я не таїв. Надалі теж приховувать не хочу. Люблю і знаю мову лиш твою, Лише твої степи, ліси і небо. Лише з тобою жив би я в раю І в пекло теж пішов би...

Наречені Край іншого, далекого села. Війна зарила милого у землю І навіть попрощатись не дала. В душі він мав лише любов і щирість, Він їх проніс крізь відділі й літа. Тому і з-під землі він виріс, Одягнений у камінь і метал. Вони стоять обличчям...

Балада про мисливця Жив молодий і відважний мисливець. Красень такий, що й богині не снилось. Хлопець, як кажуть у нас, хоч куди. Жив, ще не бачивши й разу біди. Тільки не бачив мисливець і долі. Став він шукать її в лісі і в полі. Села й міста...

Бандуро, зроби мені море! А мрію зроблю я човном. І хто нас вітрами поборе, І що нас опустить на дно? Допоки тривоги ще в силі І сонце у небі шкварчить, Ми будем триматись за хвилі: Себе не заміниш нічим. Якщо ж крутоне щось дорогу У саму пітьму...