Аудіокниги українською мовою слухати онлайн безкоштовно

Джерело: Іваненко Оксана Дмитрівна. Сандалики, повна скорість! / О. Іваненко // Великі очі / О. Іваненко. – Київ, 1956. – С. 3-29....

Снігурик Була зима. Тоді, як знаєте, квіток нема. А білий сніг іде собі та йде, що й не знайдеш доріженьки ніде. Сиділи всі в хатах. Лиш надворі весело пустували школярі. На ковзанах, на санках чи як хто вмів. Потім задумали зі снігу ставити дідів....

Як шафа втекла з дому Як ти гадаєш, може втекти з дому шафа? Чому посміхаєшся? Думаєш, то жарти? А от і може. Принаймні в казці. Ти не знаєш такої казки? Тоді, прошу тебе, не перебивай. …Одного ранку дівчинка Ганнуся прокинулась і не побачила коло...

Стара яблуня За вікном було темно. Довга гілка старої яблуні раз-по-раз шкрябала скло. Неприємно. Бридко. Лячно. Марічка накрилася ковдрою з головою. Під ковдрою було душно, хоча й не чути шкрябання гілки об скло. Скільки вона так лежала, Марічка не...

Зозуля...

Історія фарфорової чашки У кожного з нас, мабуть, є своя улюблена чашка, та, з котрої ви п'єте чай або молоко. У когось на чашці намальовано четверо дівчаток або червоного ведмедика у зеленій курточці. Він підганяє блакитного віслючка, а попереду...

Срібна сніжинка Чи доводилося тобі колись роздивлятися сніжинки? Якщо ні, зроби це обов’язково! Бо немає жодної схожої. Кожна з них особлива, виграє блискітками на гострих гранях, пишається мереживом і кристалами. Тільки дивись, не дмухни випадково...

Дай поносити! Наскочив Жук на черепаху: − Гав-гав! Оце зустріч! − Ой! – злякалася черепаха і сховалася у панцир. Жук його лапою – шкряб-шкряб! − Дай поносити! Анітелень. − Жаднюга! – розсердився Жук і побіг додому. Побачив старі ночви, заліз під...

Білі метелики Килинко! Килинко! Дивись, річка закипіла!.. Схилився Тимко над водою, не збагне, що сталося. З глибини раптом винирнули комашки. Цілий рій! Та кумедні які – зеленаві, з вусиками. Тріснула шкурка одної, і – диво яке! – з неї випурхнув...

Веснянки − Щось на пеньку лежить, − сказала Килинка. Схопився Тимко: − Де? Поза кущами, пригинаючись, підкрались тихенько. Бачать – змія на сонечку гріється. Звела голову… − Вуж! – шепнула Килинка. – Не вкусить. Прищулився Тимко і на вужа тільки –...

Образились жаби Ліг Жук спати. А з ставка: − Ква-ква… Гуляй, веселися! Ква-ква… Не дають Жуку спати. Побіг він до ставка. − Гав-гав! Замовкніть! Замовкли жаби, наче втопилися. Повернувся Жук до своєї будки. Коли знову: − Ква-ква… Як гарно у нашому...

Горобчик Маринка вбігла до кімнати весела, задихана і прямо з порога закричала: — Дивіться! Горобчик! Люда, що сиділа за столом і малювала, відштовхнула стілець і мерщій побігла до сестри. — Де? — Ось, — показала Маринка сіреньку пташку, розтуляючи...

Коли риби дякують Жук зник. Давай його Тимко шукати, − надибав аж на ставку. Стоїть Жук, в ополонку зазирає. − Що там? – підбіг Тимко. Глянув сам – вода кригою береться. А під нею, ніби під склом, коропи роти роззявляють: − Рятуйте! Нема чим дихати!...

Груша Петрик грушу малював, Своїх фарб не шкодував, Довго мучився й старався, Тому груша і вдалася. Він поніс малюнок мамі. Мама сплеснула руками: - Ну й смачнючу змалював, Ніби з дерева зірвав! Петрик тихо відповів: - Я її ледь-ледь не з’їв....

Близнята Одна дуже вбога жінка народила двох синів близнят. Якось уночі, коли діти спали в колисці, вона задумалася над їх долею і зажурилася. Жінка сиділа у тяжкій задумі, як раптом біля неї з'явилася людська тінь і запитала: — Чого ти хочеш...

Варвара вчить абетку «Тук-тук-тук», – наче постукав хтось у двері. – Заходьте! – озивається бабуня. А воно: «Тук-тук! Тук-тук!» – Чи не чують? Заходьте-но, будь ласка! – голосніше запрошує бабуня. Знову: «Тук-тук». – Та що це, – не витримую я, –...

У саду на пишній сливі Трійко милих пташенят. День у день шпаки щасливі Підгодовують малят. Іванко поодаль стане, Щоб шпаків не налякать, І про шпакову родину Все розкаже малюкам....

Жовтороте обирає ім’я Граченя, яке нам принесли, хоча й було жовтороте, проте не пуцьверінок. І пір’я на ньому повиростало, і хвіст та крила – майже як у дорослих граків. Тільки пузце лишалося голеньким та сірий дитячий пух на голові й спинці...

Живий будильник Тільки-но зажевріє небокрай, як наша Варвара не своїм голосом кричить: «Кра-а! Вра-а! Їсти!» Весь дім побуркає. Я напівсонна встаю. – Ти чого так кричиш? – пошепки кажу. – Усі ще сплять, а ти репетуєш... Варвара чує мій голос,...

...