Казка про незвичайні покупки - Воронько Платон Микитович

Казка про незвичайні покупки

1

Я ходжу по магазинах

За покупками для сина.

Я питаю продавця:

– Є пальто без комірця?

Бо звичайні комірці

Із кроля або вівці

Не затримуються в нас –

Обриваються нараз

На турнірах карате

(Це ж бо діло непросте!).

У Максимовій обнові

Поли бажано б юхтові,

Бо у полах мій синок

Носить гравій і пісок.

А підкладку одежини

Треба мати з брезентини:

За підкладку наш Максимко

Пластилін хова, півпилки,

Ножик , банку і брусок,

Олівець і мотузок.

В ґудзиках нема потреби

У Максима.

Краще буде,

Якщо в нього

Замість ґудзиків – гайки

Та залізні гаплики.

Гудзики ж, усім відомо,

Не живуть у нашім домі –

Відлітають за поріг,

Щоб ніхто знайти не зміг. –

Продавець відповідає:

– Пальтечок таких немає.

Взявся шити комбінат,

Та зламався агрегат.

2

Я заходжу у зразковий,

У новий, двоповерховий,

У книжковий магазин

І кажу:

– У мене син –

Звуть його малий Максим.

Він просив купити книжку

Не малесеньку, як мишку,

А грубезну і здорову –

Півметрову чи метрову.

Бо малесенькі книжки

Розлітаються в кутки,

Залізають під дивани,

В баняки, валізи, ванни.

Треба книжку нам таку,

Щоб чорнилом не чорнилась,

Щоб не тхнула й не бруднилась

Від борщу і часнику.

Щоб варення із малини

І компоти із калини

Висихали без сліда,

Мов чистесенька вода.

Щоби плавала у ванні,

Щоб листки зростались драні,

Щоб пила її не брала

І зубило не здолало…–

Тут крамарка молода

Каже:

– Ой, мені біда!..

Книг таких не видають

І ніде не продають.

Є книжки нові, цікаві,

У лакованій оправі.

В них малюнки кольорові,

А листочки паперові –

Із найкращого паперу,

Не з пластмаси, не з фанери,

Не з якоїсь там броні…

– Ні, – кажу, – не треба, ні!

Звичайнісінькі книжчини

Не живуть у нас і днини,

Як почне читать їх син –

Книголюб малий Максим.

3

Я заходжу в іграшковий,

Наче світлий край казковий,

Велелюдний магазин

І кажу:

– Малий мій син

Попросив купити трактор,

Кран, ракету, екскаватор,

Щоб усе – в одній машині –

На такій тугій пружині,

Щоб заводилася б раз

На тижневий довгий час. –

Сивуватий продавець

Каже:

– Син ваш – молодець.

Широченний має хист –

Космонавт і тракторист.

Та новітніх апаратів

Для шоферів-космонавтів

Ще не роблять в нас ніде.

Кілька років хай пожде.

Ну, а ви візьміть для сина.

Винахідника Максима,

Цвяхи, пилку, молоток,

Щітку, дерева шматок.

Та ще голку і нитки,

Трохи ситцю на латки.

Все, що зробить сам синочок,

Чи сорочку залатає,

Чи кораблика зладнає, –

Вже не схоче він псувати –

Стане труд свій поважати.

Шануватиме Максим

Все, що є на нім і з ним.

   Джерело: Воронько Платон. Казка про незвичайні покупки / П. Воронько // Крилатий ведмідь : казки / П. Воронько. – Київ, 1992. – С. 13.