Перша й остання промова, Початок усіх починань - Петкявічюс Вітаутас Казевич

ПЕРША Й ОСТАННЯ ПРОМОВА

Кажуть, що рибалки — великі хвальки. Можливо. Хіба ж воду наскрізь побачиш?

Кажуть, що мисливці — неймовірні вигадники. Нічого дивного. На полюванні, як і в житті, багато чого трапляється.

Базікають, що мандрівники — найбільші брехуни на світі. Нічого тут дивного немає: хто багато бачить, той ще більше може розповісти.

Тільки з тими нічого не трапляється, хто вдома днями кисне, у кого голова на м’якій подушці зі сну пухне і хто товстезних книжок не читає.

А ось я змалечку по білому світу мандрую, влучно стріляю, картузом рибу ловлю, та однак ніколи й нікому не брешу, бо не встигаю й правди про свої пригоди розповісти.

А чого словами розказати не встигаю, те ось на шкурі сивого вола при яскравому каганцевому світлі пером найгострішим, осиним, чорнилом найгустішим, з чистого комариного сала, на пригодах настояним, записую і малих діток уму-розуму навчаю.

Коли не віриш — сам прочитай, якщо не вмієш читати — старших попроси, а коли й цього ще не можеш — не дуже сумуй, я вночі тобі наснюсь і нічим не потаюсь. Тільки, цур, умова: не думай, що я базіка чи якийсь там брехун!

Я — МІКАС ПУПКУС.

А ось найрозумніший, найдивовижніший і найкращий в усьому світі пес — ПУПКУСІВ ЧЮПКУС1,

Цей рисак, найпрудконогіший скакун, чудовий кінь шкапинської породи, — ПУПКУСІВ ЛУПКУС2.

І нарешті орел над орлами, справжня згуба птахів, сокіл над со­колами, на землі — стрибунець, у повітрі — махунець, дресирований мисливський літун — ПУПКУСІВ ТУПКУС3.

Оце, здається, ми й усі, коли не рахувати вас, того дядечка з Пруссії, ще мами й тата, дірявого сита, порожньої бочки, розкудкудаканої квочки, молодої курки, дідової люльки й тебе, мацапурки...

А бодай тобі, збився!

Молодої курки, дідової люльки, бабиної паляниці й тебе, мазниці...

Ось тобі й маєш, знову не так!

Бабиної паляниці, мішок казок, бубликів в’язку, короб сміху, пу­чечку плачу й тебе, шмаркачу...

Вибачаюсь.

Певно, світ замакітрився, мішок прорвався — і все з нього ви­сипалось, перемішалось. Але ви, діточки, не лякайтесь, не пустуйте! Сідайте рівненько, слухайте гарненько. Може, ще пощастить мені все зібрати, початок за хвіст спіймати і все доладно вам розказати.

Крапка.

________

1 Ciupti (лит.) — хапати.

2 Tupti (лит.) — бити, лупцювати.

3 Tupeti (лит.) — сидіти.

ПОЧАТОК УСІХ ПОЧИНАНЬ 

Народився я в кущах, виріс у лісі, а коли ще немовлям був — ніжку підберезника ссав. Тумани мене сповивали, гуси пелюшки прали, вітри колиску гойдали, а верховіття високих дерев колискові співали. Вперше розплющив я очі від тих солодких пісень, мабуть, через тиждень і чую: над моєю головою комарине військо пищить, а їхній король своїх підлеглих муштрує.

     Джерело: Петкявічюс В. Перша й остання промова ; Початок усіх починань / В. Петкявічюс // Великий мисливець Мікас Пупкус / В. Петкявічюс. – Київ, 1989. – С. 3-4.