Пригода з Муром - Герасимчук Дмитро Костянтинович

Пригода з Муром

   Дарка любить ходити на город. Там росте кукурудза, перебігаються між собою, аж очі болять, рядки буряків. Соняхи похитують жовтими крисанями, наче кажуть дівчинці:

  − Доброго дня!

  Кошеня Мур скрізь бігає за Даркою.

  Минула Дарка виноград і так і стала: на землі, ніби молоденькі ягнички чи баранчики, простягнулись огірочки-пуп’янки. Дарка зірвала одного, витерла капустяним листком. Хрум-хрум – смачно як! Дає Мурові – кошеня відвертає голову. Десь зо п’ять огірків-пуп’янків з’їла Дарка й побігла до хати. Мур – за нею.

   Забула Дарка про огірки.

   Увечері прийшла мати з роботи, подалась на город, потім спитала Дарку:

   − Хто це зірвав малі пуп’янки?

   Дарка почервоніла.

   − Не знаю, − відказала. – Хтось…

   − Хтось? – здивувалась мама. – Дома лиш ти і Мур були.

   Мати уважно подивилась на дівчинку, посміхнулась:

   − А, − дивується й собі Дарка, а тоді каже: − Та то Мур з’їв!

   − Ну, що ж, Мур винен, то й буде відповідати, що не дочекався, поки огірки виростуть. Не пустимо його на ніч до хати…

   Піймала мама кошеня, винесла його надвір.

  Почали готувати вечерю. Для себе і для тата з бабусею. Бо бабуся також ось-ось мала прийти з колгоспної кошари. Дарці чогось їсти не хочеться… Зирк у вікно – а Мур шкребеться у шибку. І так жалісливо дивиться на Дарку…

   Дарка ледь не розплакалася.

   − Що з тобою? – питає мама.