Дурійка - Стефурак Неоніла Василівна

Дурійка

Раз до хлопчика Андрійка

причепилася дурійка.

Хлопчик вмитися захоче,

а вона його лоскоче.

Хлопчик сяде їсти кашу,

а вона його замаже.

Ще й сміється із люстерка!

Вже давав він їй цукерки,

і відерце, і лопатку,

вже стомився, хоче спатки,

а дурійка з-під подушки

смик та смик його за вушко:

- Ти нечемний, неслухняний.

Ти в садочку бив Уляну.

Ти підставив їй підніжку.

Ти тягнув за хвостик кішку,

на шматки порізав м'яч... –

Не відчепиться, хоч плач!

   Джерело: Стефурак Неоніла Василівна. Дурійка  / Н. В. Стефурак // Кольорові гусенята : вірші / Н. В. Стефурак ; худож. Є. Крига. – Київ, 1990. – С. 18.