Рік - Віхоть А.

На морозі аж пече, –

Місяць цей зветься січень –

Ніби різкою січе.

Далі більш зима лютує,

Десь на себе весну чує.

Кригою ставок закутий –

 Так лютує місяць лютий.

Сонце все перемагає,

Снігову кору здіймає,

На березі бруньки в’яже.

Місяць мій, –  береза каже, –

Назву – доберу сама –

Березень – буде ім’я.

Сніг вже щез, вже є і квіти:

Переліски, первоцвіти,

І фіалочки мигтять;

Пташки з вирію летять,

Цілий день на дворі діти, –

Другий місяць весни – квітень.

Промінь сонця творить дива –

Зеленіє добре нива,

Навкруги все ожило, –

Перше травня вже прийшол

Ось похід: дітей багато –

Весняне настало свято.

Ворушиться все створіння,

Черв підточує коріння.

Манить в ліс дітей суниця,

Розпочалась косовиця, –

Гострять коси косарі, –

Місяць червень надворі.

Сонце землю припікає,

Ось і липа зацвітає,

Достигає вже і жито. –

Все нам каже, що це ж літо.

На худобу напав сліпень,  –

Вже минає місяць липень.

Стали довші літні ночі.

Садовина тішить очі.

Працю в полі серп кінчає, –

Місяць серпень вже минає.

Вже звозили з поля копи

Цілий день ціпи молотять.

Вже пішли до школи діти, –

Вересень кінчає літо.

Молоде все постаріє,

Лист зелений пожовтіє.

В теплий край летять пташки,

Мерзнуть в жовтень пастушки.

Все проходить, все минає,

Лист на дереві спадає,

І вже голий ліс і сад, –

Трусить снігом листопад…

Річка кригою укрилась,

Земля скрізь у груду збилась.

На дворі все завмирає, –

Місяць грудень наступає.