Бузиновий цар - Костенко Ліна Василівна

У  садочку-зеленочку   ходить  вишня  у  віночку.   Хтось  їй  грає  на  дуду,   подивлюся  я  піду.   Баба  каже:  –  Не  ходи!   Темні  поночі  сади.   Там,  де  вітер  шарудить,   бузиновий  цар  сидить.   Брови  в  нього  волохаті,   сиві  косми  пелехаті.   Очі  різні,  брови  грізні,   кігті  в  нього  як  залізні,   руки  в  нього  хапуни  –   так  і  схопить  з  бузини!   Я  кажу  їй:  –  Бабо,  ні!  

Очі  в  нього  не  страшні.   На  пеньочку,  як  на  троні,   він  сидить  собі  в  короні.   Грає  в  дудку-джоломію,   я  заграв  би,  та  не  вмію.   А  навколо  ходять  в  танці   квіти  –  всі  його  підданці.   Є  оркестри  духові,   равлик-павлик  у  траві.   Є  у  нього  для  настрашки   славне  воїнство  –  мурашки.   Три  царівни  бузинові   мають  кожна  по  обнові.   Невсипущі  павуки   тчуть  серпанки  і  шовки.   На  царевій  опанчі   зорі  світяться  вночі.   Він  сидить  у  бузині,   усміхається  мені!  

        Джерело: Костенко Ліна Василівна. Бузиновий цар  / Л. Костенко // Українські літературні казки. – Київ, 1999. – С. 98.