Про Марічку невеличку - Петренко Микола Євгенович

Про Марічку невеличку

      Славна дівчинка Марічка

   В тата з мамою жила.

   Сині очка, круглі щічки –

   Ось яка вона була!

Мама кличе раз Марічку:

Ті слова Марічка слуха:

Що ж, одна – так і одна.

А була вона ласуха,

Полюбляла мед вона.

Тільки ж – високо поличка,

Не дістати глек ніяк, –

Бо ж Марічка невеличка.

«Може, – думає, – отак?..»

От залізла, от добралась,

Ще хвилиночку, ще мить!

Та… поличка увірвалась,

І Марічка вниз летить.

А за нею із полички

Яйця, миска, глек – бабах!

Все болить, що просто горе,

На руці, на щічці кров.

Добре ще, що на ту пору

Татко з поля надійшов.

Глядь на зірвану поличку –

Й зрозумів причину сліз.

Він на руки взяв Марічку

І на ліжечко поніс.

За годину строгий лікар

Над Марічкою стояв.

Прописав чудових ліків,

Ручку їй перев´язав.

А коли дізнались діти

Про пригоду ту сумну –

Принесли букети квітів,

Не залишили одну.

І за те для діток ненька

В миску меду налила.

І Марічка здоровенька,

Наче квітка, розцвіла.

Сині очка, круглі щічки,

В косах стрічечка ясна.

Джерело:  Петренко Микола Євгенович. Про Марічку невеличку / М. Є. Петренко ; мал. С. Караффи-Корбут. - Львів : Ліга-Прес, 2000. - 10 с.