Пушок і дружок - Маківчук Федір Юрійович

Пушок і дружок

(розділ 1)

    Тихо Качка сиділа в гніздечку, гріла тілом своїм  яєчка. Прилетіла до неї муха (звали муху ту Набридуха). Задзижчала вона сердито, захотілося їй Качку вкусити.

     А в цю мить розбишаки-щури повилазили тихо з нори. Крутять вони хвостами, клацають гострими зубами. Найстарший щур у хутряній шапці та ще й парасольку тримає в лапці.

     Піднялася Качка, щоб схопити муху, а щури до гнізда щодуху. Ухопили яєчко щури. Щурик лапки задер догори, - й повезли щури на ньому качине яєчко до свого дому.

     Собачка Дружок недалеко гуляв. Побачив щурів та як гавкне: «Гав-гав» Я вам покажу, розбишаки зубасті, як у Качки яєчка красти!».

   Кинулися щури навтьоки, шарахнулися в усі боки. Найстарший, тікаючи, вивихнув лапку і загубив парасольку й шапку. Упало качине яєчко, розбилося, а з нього на світ каченя появилося. Гарненьке, жовтеньке, з широким дзьобком, і звалося воно Пушком. Шапку щуреву воно одягло, парасольку засунуло під крило. Іде, гойдається, через травичку перечіпається. Запишалось, неначе велика качка.

     Тут побачив його собачка. «Ти хто?» питає. «Я Пушок! А ти хто будеш?» - «А я – Дружок».

    Подружили Дружок і Пушок невеличкий та пішли удвох ловити рибку до річки. Вудку у воду закинув Дружок, дивиться пильно на поплавок. Раптом – як скочить! За вудилище – смик! І витяг із річки старий черевик.

       «А що шарудить в черевикові так?» «Рятуйте мене! Та це ж рак-неборак!»

      Далі вже рибку маленьку й велику вудив Пушок і складав у черевику. В тому ж таки черевику старому рибку несли наші друзі додому…

       Джерело: Карлов Георгій. Пушок і Дружок / Георгій Карлов [худож.] // Пушок і Дружок / Г. Карлов [худож.] ; текст Ф. Маківчука, П. Глазового. – К., 1957. – Розд. 1 : [уривок]. – С. 5-13.